Re: цензії
- 22.04.2024|Ігор ЧорнийРозтікаючись мислію по древу
- 08.04.2024|Ігор ЧорнийЗлодії VS Революціонери: хто кращий?
- 04.04.2024|Ігор Бондар-ТерещенкоЛеді й джентльмени, або «Лондонські хроніки» Місіс К
- 03.04.2024|Марта Мадій, літературознавицяФантасмагорія імперського пластиліну
- 28.03.2024|Ігор ЧорнийПрощання не буде?
- 20.03.2024|Наталія Троша, кандидат філологічних наукСвітиться сонячним спектром душа…
- 20.03.2024|Віктор ПалинськийУ роздумах і відчуттях
- 20.03.2024|Валентина Галич, доктор філологічних наук, професорЖиттєве кредо автора, яке заохочує до читання
- 20.03.2024|Віктор ВербичНіна Горик: «Ми всі тепер на полі битви»
- 18.03.2024|Ігор ЗіньчукКумедні несподіванки на щодень
Видавничі новинки
- Лев Ребет. "ТЕОРІЯ NАЦІЇ"Книги | Буквоїд
- Дмитро Савченко. "Вовки Да Вінчі"Книги | Буквоїд
- Олеся Лужецька. Чимчикун. "Історії Країни НаДобраніч"Дитяча книга | Буквоїд
- Франц Верфель. "Винен не вбивця… Зустріч випускників"Книги | Буквоїд
- Таня Стус. "Проростання"Проза | Буквоїд
- Дарія Піскозуб. "Машина"Фантастика | Буквоїд
- Стюарт Тертон. "Сім смертей Евелін Гардкасл"Книги | Буквоїд
- Ліндсі Паверс. "Як не зіпсувати життя своїм дітям. Посібник з виховання без стресу та нарікань"Психологія/Філософія | Буквоїд
- Ірина Грабовська. "Зірки і кістки"Фантастика | Буквоїд
- Деніел Ґоулман. "Емоційний інтелект"Психологія/Філософія | Буквоїд
Re:цензії
Тимур Литовченко: «Намітив прочитати «Каву по-польськи» Батурина і «Тенета бажань» Пономаренка»
На питання порталу «Буквоїд» «Що читати?» відповідає письменник, журналіст Тимур Литовченко.
- Що Ви читали останнім часом? Ваші враження.
- З максимальною увагою прочитав «Немиричів ключ» Івана Корсака. Причому двічі, на що була своя вагома (так би мовити, суто технічна) причина… Пару років тому у «Народному оглядачі», редагованому моїм добрим давнім знайомим Ігорем Каганцем, прочитав про Юрія Немирича — державного діяча часів Хмельниччини. Дочитавши до кінця, зрозумів: Немирич обов’язково стане героєм одного з романів історичного «козацького» циклу, який ми створюємо тепер вже у співавторстві з дружиною.
Але взятися за цю роботу негайно не вдалося: через обставини сімейні (переїзд на нову квартиру), особисті (різке погіршення здоров’я, три операції та інвалідність) і творчі (ми з дружиною на той час завершували «Кинджал проти шаблі», далі у черзі на розробку стояв вже обговорений сюжет «Шалених шахів») за книгу про Юрія Немирича ми взялися аж наприкінці весни 2014 року. Отут і з’ясувалося, що роман про цю ж людину вже написав Іван Корсак! Довелось терміново діставати його твір і уважно читати, звіряючи обидва бачення — пана Корсака і наше.
В принципі, аналогічна ситуація у нас вже була. Восени 2007 року я дописував роман про Григорія Орлика, як раптом на Львівському книгоярмарку мені до рук потрапив художньо-документальний роман того-таки Івана Корсака «Гетьманич Орлик». Тоді я також придбав його книгу й не відновлював роботу над власним романом, доки не прочитав чужий твір. На щастя, у нас абсолютно різне бачення історії, тому в обох випадках (і «Гетьманича Орлика», і «Немиричевого ключа») я вважав за можливе втілити власний задум, не боячись наразитися на звинувачення у плагіаті. Жорстко критикувати роботу колеги вважаю неетичним, натомість просто вкажу на дві суттєві наші відмінності.
По-перше, Іван Корсак тяжіє до документалізму — аж до прямого цитування розлогих історичних документів мовою оригіналу. Окрім того, великий обсяг у його текстах відводиться під завуальовані ідеологічні оцінки історичних діячів і ситуації, в якій вони діяли. Через це сюжети втрачають динаміку й виходять, образно кажучи, «забронзовілими». Саме це сталося і з «Немиричевим ключем», хоча на відміну від «Гетьманича Орлика», це просто художній роман, а не художньо-документальний.
Ми ж з дружиною (як і раніше я сам) приділяємо велику увагу побудові динамічного сюжету, сповненого таємниць та інтриг. Якщо хочеш писати авантюрно-історичні романи, інакше не можна. Перепрошую за каламбур, але «Немиричів ключ» написаний зовсім не в нашому ключі.
По-друге, Іван Корсак розпочинає сюжет із зустрічі гетьмана Богдана Хмельницького з послом Юрієм Немиричем — себто, з середини XVII століття. Але ж герой нашого роману народився у 1612 році! Таким чином, з сюжету Корсака практично випали перші 40 років життя цієї непересічної людини, а саме: народження, навчання у социніянській школі, студіювання у Європі, щасливе кохання й одруження, народження улюбленого сина Томаса, діяльність на користь социніянської громади, участь у боротьбі поляків проти повстанців Хмельницького, безглузда загибель старшого сина Томаса й пов’язаний з нею духовний злам, аж до переходу на бік загарбників під час «Шведського потопу».
Все це Іван Корсак подає не прямо, а опосередковано, фрагментарно. Так, він концентрується на завершальному періоді життя головного героя, коли Юрій Немирич обіймав посаду генерального писаря за гетьманування Івана Виговського. З моєї особистої точки зору, подібне часове обмеження — це величезна прикрість. З іншого боку, у нас із дружиною був неабиякий простір для розгортання власного сюжету…
Ну, а вдруге перечитав «Немиричів ключ» перед здачею рукопису до видавництва. Це був, так би мовити, «контрольний постріл»: ще раз усвідомити, наскільки різняться наші погляди на однаковий історичний матеріал.
- Як обираєте книжки для читання?
- На жаль, прочитувати художні твори тепер складніше. По-перше, три операції за півроку в зрілому віці й подальша реабілітація відбирають значні життєві сили та здоров’я, я досі не відновився повністю. По-друге, доводиться багато читати й аналізувати матеріалів стосовно поточної ситуації в Україні: я ж не тільки письменник, а ще й журналіст. А зберігати адекватний погляд на світ, живучи на дивані, дуже складно…
Тому з художніх творів читаю зараз тільки те, що стосується роботи над тим чи іншим новим сюжетом.
- Що можете порадити для читання іншим?
- Напередодні Нового Року мене провідали вдома двоє товаришів по творчому цеху й друзів по життю. Обидва Сергії. Кожен подарував по дві книги. З них намітив прочитати «Каву по-польськи» Батурина і «Тенета бажань» Пономаренка. Вже проглянув обидва романи «по діагоналі» — цікаві гостросюжетні твори. Хлопці не підвели.
Це також цілком відповідає нашим з дружиною творчим планам: вже видано наш прем’єрний соціальний трилер «Забути неможливо зберегти» — прагнемо опанувати також детективний жанр… Хоча прочитати (не «по діагоналі», а як слід) «Каву по-польськи» й «Тенета бажань» зараз немає часу: на робочих столах наших комп’ютерів вже лежить купа чернеток чергового історичного роману часів Гетьманщини…
Додаткові матеріали
- Лідія Лихач: Улюблене чтиво – спогади, листи, мемуари
- Сергій Ухачевський: Останнім часом я читаю мемуаристику. Це не тільки цікаво, а й повчально
- Богдан Коломійчук: «Книги зі мною всюди і завжди»
- Сергій Бут: «Ворошиловград» – роман, з грамотно-об’ємним текстом, який затягує тебе у вир подій
- Галина Рис: «Вірші Шувалової надихають»
- Володимир В´ятрович: Після важкого і драматичного року, хотів би порадити світлу, оптимістичну і літню книгу
- Гарик Корогодський: Дуже сподобалась «Фелікс. Австрія» Софії Андрухович
- Тетяна Калита: Читання книжок — є невід‘ємною частиною мого життя
- Анатолій Власюк: «Як на мене, В’ячеслав Гук — один із найвидатніших поетів України»
- Сергій Оксеник: «Безутішні» Кадзуо Ісіґуро — дуже сильний роман
- Мішель Терещенко: Люблю читати Андрія Куркова
- Поліна Жеребцова: «Попри бомби, поранення, голод, воєнне пекло — книга зберігає душу»
- Олексій Курилко: «Порадити я можу тільки свої книги»
- Христина Букатчук: «Треба читати те, що гармоніює з власним внутрішнім світом»
- Олег Чаклун: «За кожною прочитаною книжкою має бути наступна»
- Владислав Івченко: «У мене правило: читати одну книгу художньої літератури, потім одну – научпопу, потім знову художню...»
- Юлія Волошина: Всім рекомендую книжку «Перший олігарх»
- Остап Дроздов: «Постійно повертаюся до праць цинічного генія Ніцше»
Коментарі
Останні події
- 02.05.2024|06:31У Києві відкриється виставка фоторобіт Максима Кривцова
- 30.04.2024|08:08100 найкращих книжок фестивалю «Книжкова країна»
- 27.04.2024|18:07Культовий роман Любка Дереша "Культ" вийшов у ВСЛ
- 26.04.2024|22:21Визначено переможців Всеукраїнського конкурсу "Стежками Каменярами"
- 26.04.2024|22:11Фредерік Верно: "Тільки пишучи картину чи роман, втамовується внутрішній голод"
- 26.04.2024|13:27У Конотопі з’явилася вулиця імені Дмитра Капранова
- 26.04.2024|11:17У ВСЛ вийде книжка Сергія Руденка "Анатомія ненависті. Путін і Україна"
- 25.04.2024|12:38Казковий детектив
- 25.04.2024|11:00У "Віхолі" побачила світ книжка Катерини Липи "Історія архітектурних стилів, великих і не дуже"
- 24.04.2024|16:50У Києві стартує фестиваль "Книжкова країна"